Факультет музичного мистецтва

      ​​

Кобзарське мистецтво – мудрість і душа народу

Майстер-клас як форма комунікації і передачі знань – є неоціненним видом творчих занять, що традиційно використовується на Факультеті музичного мистецтва КНУКіМ під час навчальної практики.

Тож нещодавно під час практики студенти факультету побували на майстер-класі народного артиста України, професора, відомого українського бандуриста Володимира Єсипка.

На майстер-класі Володимира Миколайовича, який є головою Національної спілки кобзарів України, молодь долучилася до маловідомого їй світосприйняття бандуристів-мандрувальників, життєвої кобзарської філософії і неповторного мистецтва.

«Кобзарі – співці вільного життя», – розпочав свою зустріч із студентами-музикантами КНУКіМ пан Володимир. «Кобзарство в Україні було унікальним культурно-історичним явищем. Народні лірники та кобзарі об´єднувалися в організації з особливим устроєм, своєрідною системою обрядів, умовами їх підготовки, навчанням та особливостями поведінки. Ці організації називалися кобзарськими братствами чи гуртами, у яких були свої ватажки й отамани. Ці братства діяли за територіальним принципом, тобто кожне з них об´єднувало кобзарів певного повіту України. Як у кожному ремеслі, тут теж були свої майстри та учні, які повинні були перейняти від досвідчених співців уміння, опанувати таємну мову братства, яка в кобзарів називалась «лебійською». Нею складалися навіть пісні», – продовжив Володимир Миколайович.

Студенти, затамувавши подих, слухали розповіді шановного гостя про таємні пісні і навіть танці кобзарів, про засекречені кобзарські «Устиянські книги», зміст яких не можна було розголошувати під страхом смертної кари. Сучасні вчені відзначають той факт, що окрім вміння грати на музичному інструменті (кобзі чи бандурі), співати думи та пісні, знати правила та закони братства, учні переймали від майстрів-кобзарів певну таємну інформацію, яку не мали права розголошувати, що зумовлювало дуже строгий відбір тих, котрі приймалися у братство.

«Першими авторами і співцями дум були кобзарі, їхні імена, на жаль, не збереглися в історичних літописах. Це старі козаки, які не могли вже воювати, але залишались вірними козацтву і жили на Січі. Вони піднімати бойовий дух молодих воїнів, котрі завжди перед вирішальними битвами слухали спів кобзарів. Окрім осілих, були й кобзарі-мандрівники, зупиняючись в містах і селах, народні співці оповідали людям найновіші події, своїми творами піднімали національну свідомість народу, вселяли віру в незалежність української держави. З наступом російського царату на українську культуру кобзарство занепало. Кобзу оголосили «крамольним» інструментом, полювали на кобзарів і лірників, ув’язнювали їх, знищували інструменти», – слухаючи цю розповідь Володимра Миколайовича, студенти уявляли собі картини з життя кобзарів, наче переносилися у стародавні козацькі часи.

Імена відомих кобзарів ХІХ сторіччя і записи дум і пісень у їхньому виконанні продемонстрував під час майстер-класу Володимир Миколайович: голоси кобзарів Архипа Ніконенка, Андрія Шута, Івана Стрічка, Остапа Вересая, Михайла Кравченка та інших майстрів, що дійшли до нас у реконструйованих записах з фонографів, неабияк схвилювали студентство, – це була мить, коли сама історія запанувала в аудиторії.

Страшною була розповідь пана Володимира про кобзарів ХХ століття: «Останнім часом в українських ЗМІ були оприлюднені факти про цілеспрямовану ідеологічну боротьбу радянської влади проти народних співців. Було прийнято дві постанови, відповідно до яких кобзарі переслідувались як жебраки, а також заборонялшись національні інструменти: кобзи, ліри, бандури. Почалося переслідування і масове знищення носіїв української пам´яті. Найжорстокішою була акція взимку з 1934 на 1935 p., коли кобзарів усієї України (337 майстрів) зібрали в Харкові ніби з нагоди кобзарського з´їзду, а потім 239 з них розстріляли за Харковом біля Холодної гори, решту відправили до Москви, звідти до Сибіру».

Кобзарство – ще остаточно не вивчена сторінка народної творчості. Саме завдяки українським співцям збереглися безцінні перлини народного ліро-епосу. Звичайно, на одному майстер-класі неможливо було опанувати всю бездонну глибину кобзарського мистецтва, але студенти щиро вдячні Володимиру Миколайовичу Єсипку за те, що змогли хоча б доторкнутися до цієї величі і вкотре упевнитися, що українське народне мистецтво є неповторним та унікальним!

м. Київ, вул. Чигоріна, 20, ауд. 48, Телефон: (044) 284-51-49 (деканат), Електронна пошта: GRUCYNJ@I.UA

Консультуємо абітурієнтів за телефонами:
098-398-20-30 - Сінельнікова Валентина Володимирівна (освітній ступінь "Бакалавр", спеціалізація "музичний фольклор")
067-920-65-74 - Скопцова Олена Михайлівна (освітній ступінь "Бакалавр", спеціалізація "диригентсько-хорове мистецтво (народний хор)")
067-279-73-74 - Кречко Наталія Михайлівна (освітній ступінь "Бакалавр", спеціалізація "диригентсько-хорове мистецтво (академічний хор)")
068-776-07-08 - Дорофєєва Вероніка Юріївна (освітній ступінь "Бакалавр", спеціалізація "бандура і кобзарське мистецтво")
067-466-38-97 - Остапенко Лариса Вікторівна (освітній ступінь "Магістр")​