Факультет музичного мистецтва

СУМУЄМО…

Новий навчальний рік для музикантів КНУКіМ розпочався із важких втрат: із глибоким сумом згадаємо сьогодні наших колег - викладачів, що пішли із життя наприкінці серпня – початку вересня 2017-го року. Вже із інших вимірів спостерігають за нами Раїса Дмитрівна Гусак, Вікторія Володимирівна Ткаченко і Ірина Яківна Кириліна…

Раїса Дмитрівна Гусак - заслужена артистка України, професор КНУКіМ, Член міжнародного Комітету музеїв і колекцій музичних інструментів, відомий український етноорганолог, невтомний дослідник традиційної музично-інструментальної культури України, а також культури етносів та субетносів України, колекціонер традиційних музичних інструментів, учасник багатьох міжнародних наукових форумів як в Україні, так і закордоном (Австрія, Грузія, Польща та ін.). Довгий час вона була художнім керівником студентського фольклорного інструментального ансамблю «Весільні музики» (1990-ті рр.). Основу його репертуару складали понад 250 транскрипцій традиційних інструментів музики, записаної дослідницею у фольклорних експедиціях на Закарпатті, Прикарпатті, Буковині, Гуцульщині, Поділлі, Лівобережній Наддніпрянщині тощо. Зібрана нею унікальна колекція музичних інструментів відома у багатьох країнах світу й використовується у творчій діяльності студентських колективів. За час роботи у КНУКіМ підготувала 10 лауреатів різноманітних конкурсів, семеро її випускників мають почесні звання.

Вікторія Володимирівна Ткаченко – старший викладач кафедри народнопісенного і хорового мистецтва, диригент-хормейстер Українського народного хору імені Станіслава Павлюченка, редактор аудіо-диску «Пісня – душі криниця: концерт-настрій Українського народного хору КНУКіМ», упорядник і редактор бібліографічного довідника «Кафедра народнопісенного та хорового мистецтва КНУКіМ: до 40-річчя творчої діяльності», молодий талановитий хормейстер і диригент.

Ірина Яківна Кириліна – український композитор, музикознавець. Заслужений діяч мистецтв України. Членкиня Національної спілки композиторів України, співзасновник творчого об’єднання «Народна філармонія», волонтер. І. Кириліна була не лише композитором, але й аранжувальником, автором текстів та продюсером. Її твори є в репертуарі Хору ім. Г. Верьовки, капели «Думка», пісні виконували В. Білоножко, О. Білозір, А. Кудлай, Н. Матвієнко, П. Зібров, Л. Сандулеса, Т. Школьна, Р. Лоцман, А. Попова та ін. Як композитор-академіст брала участь у міжнародних форумах в Англії, Голландії, Польщі, Чехії, Югославії, Німеччині, Австралії, Японії, країнах СНД та ін.

Сухі дані із Вікіпедії, можливо, комусь дадуть якусь інформацію про наших неповторних, незабутніх, яскравих колег… Ми згадуємо їх щодня – молодих, красивих, впевнених у своєму мистецькому шляху. Передивляємося світлини і не віримо, що вже не зможемо поспілкуватися, разом посумувати і порадіти…

Пропонуємо й вам, усім, хто пам’ятає Раїсу Дмитрівну, Вікторію Володимирівну і Ірину Яківну, переглянути світлини, де вони разом із нами, святкові, разом із студентами, щасливі, і ввімкніть в цей час найвідомішу пісню Ірини Кириліної – «Лелеча доля», нехай вона супроводжує перегляд світлин… 

Здається, зараз відчиняться двері – і ввійде невисока завжди усміхнена Раїса Дмитрівна, почне розпитувати про студентів і робочі програми, принесе комусь із колег розсаду на дачу, розповість якусь історію із свого життя, як, на приклад, вона відсвяткувала своє 70-річчя польотом на тарзанці через Голосіївські озера…
Здається, що енергійна і завжди зосереджена на черговій творчий або методичній роботі Вікторія Володимирівна просто відійшла кудись із кафедри і важка хвороба відступила… Здається, що завжди тендітна, статурою схожа на підлітка, і така сильна Ірина Яківна просто зачинилася у своїй студії і пише черговий музичний хіт… Але… Спочивайте з миром, дорогі наші… Земля вам пухом! Ви – в наших серцях!

Говорила мати у літа далекі,
Що мене до хати принесли лелеки.
Не сказала сину в золотий свят-вечір,
Що вони лишили й доленьку лелечу.

А як чула клекіт, завмирала в полі:
Принесіть, лелеки, нелелечу долю,
Принесіть, лелеки, нелелечу долю.

Плинуть хмари сині, сині хмари й сірі,
Жаль мені, що нині я в лелек не вірю.
А як заклекочуть - лину в небо чисте,
Полетіти хочу у своє дитинство.

Поклонитись полю на чотири боки
За лелечу долю й пережиті роки,
За лелечу долю й пережиті роки.

м. Київ, вул. Чигоріна, 20, ауд. 48, Телефон: (044) 284-51-49 (деканат), Електронна пошта: GRUCYNJ@I.UA