Досліджуємо степові розспіви Запорізького краю

 Запорізький обласний центр культури і мистецтва Незламному хабі “Титан” провів інформаційно-презентаційний захід з охорони та збереження елементу нематеріальної культурної спадщини «Степовий розспів Запорізького краю», під час якого перед присутніми виступили ансамбль народної пісні і побутового танцю «Оксамит» з Запоріжжя і колектив Творчої лабораторії степового розспіву «Євшан-Зілля», учасниками якого сьогодні є студенти – фольклористи факультету музичного мистецтва КНУКіМ.

“Ми зібралися аби доторкнутися до невидимого, але глибоко відчутного, до того, що зветься душею степу. Степовий розспів Запорізького краю це не просто спів, це пісенна молитва наших предків, що розлітається над безкраїм обрієм, торкаючись найтонших струн серця. У кожній ноті подих вітру над ковилою, в кожному слові мудрість прабабусі, що передавала пісню онукам. Його збереження – наша спільна справа, його звучання – наш живий зв'язок із корінням”, – було зазначено на початку заходу. Найстаршими носіями степового розспіву Запоріжжя сьогодні є народний фольклорний ансамбль «Веснянка» (с. Данилоіванівка Новенської сільської ради Мелітопольського району), народний фольклорний колектив «Надвечір’я» Кам'янсько-Дніпровського міського будинку культури Василівського району (керівник Ганна Трошина), народний фольклорний ансамбль «Токмачаночка» с. Мала Токмачка Пологівського району (керівник Ганна Левченко).

“Цьому елементу пощастило більше за інших: керівники колективів змогли виїхати до Запоріжжя, тим самим не загубивши у жахах війни пісенну спадщину. Величезну роль у збереженні і зборі елементу НКС «Степовий розспів Запорізького краю» відіграють два надзвичайно талановиті колективи, які вже давно є візитівкою Запоріжжя - ансамбль народної пісні та побутового танцю «Оксамит», керівник Лариса Купчинська, та Творча лабораторія степового розспіву «Євшан-Зілля», керівник В'ячеслав Вінчура. Саме вони стали цитаделлю пісенного спадку, яка тільки зміцнюється безцінними надбаннями, які передали Ганна Трошина та Ганна Левченко”, - підкреслили організатори заходу.

Першим на сцену вийшов ансамбль народної пісні та побутового танцю «Оксамит» - справжня мистецька перлина Запоріжжя. “Ми типові представники нашого міста Запорожжя, - розповіла перед концертом керівниця ансамблю Лариса Купчинська. - Виконуємо побутові танці - краков’як, “баламут”, “нареченька”, “млинці” – без змін, хоровий і вокальний спів – в оранжуванні. Ми несемо те, що було, що є і що, сподіваюсь, не вмре. А завдяки Творчій лабораторії “Євшан-Зілля”, яка створена на базі нашого ансамблю, бачимо, що не вмирає те, споконвічне – пісня, яку співали на Запоріжжі у давнину. Степовий розспів зайшов у покоління, яке молодше від “Оксамиту”, і вже молодь понесе його далі".

За “Оксамитом” на сцену вийшли, як їх представила ведуча, “справжні пошуковці пісенної пам’яті, дослідники живої традиції, які не лише співають, а й зберігають, фіксують, відроджують голоси предків”. Це творча лабораторія степового розспіву «Євшан-Зілля», якою керує В'ячеслав Вінчура – ще донедавна студент ФММ КНУКіМ, сьогодні – воїн-захисник. Учасниками колективу є сьогодні студенти і випускники – фольклористи ФММ КНУКіМ. Митець не так давно долучився до лав ЗСУ, він діючий військовослужбовець. Служить у Запоріжжі і намагається поєднувати захист рідного міста з творчістю. “В'ячеслав завжди був готовий долучитися до Збройних Сил. У 2022 році ми з ним були тимчасово за кордоном і в день початку повномасштабного вторгнення він знайшов машину, яку вже треба було гнати в Україну і поїхав у Запоріжжя. Сказав: “Я маю їхати, бо не буде куди повертатися”. Повернувшись в Україну, він відразу став волонтером. Встиг зробити багато добрих справ, а також став студентом - фольклористом Київського національного університету культури і мистецтва. Кожний його день був наповнений тим, як допомогти, де дістати, як зібрати і відправити. Нам було не дивно, що він став військовим, почав носити стрій, прийняв військову присягу. Але він знаходить хвилинки, щоб поспівати”, - розповіла Лариса Купчинська.

Творча лабораторія степового розспіву «Євшан-Зілля» створена на базі “Оксамиту” у 2021 році. У тому ж році її учасники відправилися у першу експедицію, під час якої записували пісні від жіночок поважного віку. “Ми створені на базі “Оксамиту”, ми є невід’ємною частиною цього колективу”, – розповів В'ячеслав Вінчура. – “Коли нам говорили, що у Запоріжжі ніхто не співає так, як співали у давнину, ми не вірили, що це так. Почали дуже плідно шукати, знайомилися із колективами “Токмачаночка” з Малої Токмачки, “Надвечір’я” з Кам’янсько-Дніпровського будинку культури. Великим відкриттям стала поїздка у 2023 році в село Васильківське, де вітали зі 100-річчям Марію Степанівну Сулій. Побачили ювілярку та її подругу і вирішили, що, може, щось дізнаємось, поспілкуємось, зафіксуємо, можливо, розмови. На наш подив, їх зібралося четверо. За один сеанс, який тривав 8 годин, ми записали приблизно 50 пісень.. Через рік повернулися у це село і знову записали 50 пісень! Але у них є ще багато пісень – зокрема, весільні. Це те, за чим ми дуже “полюємо”, що хочемо зафіксувати. Бо це є носії нашої культури, вони є майже останніми свідками пісенних традицій, з якими росли. Ми ж є реконструкторами, намагаємося зафіксувати якнайбільше інформації від них”, - впевнений керівник “Євшан-Зілля”.

В’ячеслав представив трьох носіїв елементу нематеріальної культурної спадщини – степового розспіву. Це керівниця народного фольклорного колективу «Надвечір’я» Кам'янсько-Дніпровського міського будинку культури Ганна Трошина, керівниця народного фольклорного ансамблю «Токмачаночка» с. Мала Токмачка Ганна Левченко і Тетяна Нолтон, яка у 17 років виїхала з села на Запоріжжі вчитися в Київ і після закінчення інституту іноземних мов до пенсії прожила в Криму, але через все життя пронесла пісні свого дитинства. “Це дуже цінно, дуже потрібно для усвідомлення того, хто ми є, чиї ми діти, що носимо в собі. Пісні, які ми сьогодні продемонстрували – десята доля того, що у нас є в запасі, що ми вивчили. Але вони показують нас. Ми маємо сьогодні зробити так, щоб ці пісні не вмерли, не пішли з людьми, які їх ще пам’ятають. Тому я закликаю всіх людей розпитувати мам, бабусь про давні пісні, фіксувати їх – аби вони лишилися в пам’яті для наступних поколінь. Бо ми дуже швидкими темпами втрачаємо наше національне надбання. Наша пісня – унікальна, в кожному селі вона співається по-своєму, кожна людина доносить по-своєму, вкладає свій сенс і надає якесь своє життя”, – зазначив В’ячеслав Вінчура.

.

Захід, що відбувся у Запоріжжі, це дуже велика подія, бо під час повномасштабної війни ми все ж таки працюємо над збереженням нематеріальної культурної спадщини. Слава Богу, що носії елементу НКС – степового розспіву виїхали з тимчасово окупованої території, вони допомагають у його збереженні і головне – популяризації! Вітаємо наших студентів з участю у такому важливому фольклористичному заході! І просимо допомогти нашому студенту – воїну В’ячеславу Вінчурі, військовослужбовцю ЗСУ, керівнику Творчої лабораторії степового розспіву "Євшан-Зілля". Пряма мова від В’ячеслава: "Збір на авто для 632 окремого зенітно-кулеметного батальйону (роти ППО) Я – військовослужбовець в/ч 4944. Ми захищаємо повітряний простір Запоріжжя в складі роти протиповітряної оборони. Щоб бути мобільними, нам вкрай необхідний Volkswagen Transporter. Ціль – 200000 грн. Будь-яка сума важлива. Донат, репост, підтримка – все має значення. Разом – тримаємо небо над Запоріжжям! Разом до Перемоги!»

МоноБанка

https://send.monobank.ua/jar/7SxXS7WPDf

Номер картки банки

4441 1111 2330 6700