«Евшан-Зілля»: пісні степової України

Творча лабораторія степового розспіву «Євшан-Зілля» (Ансамблю народної пісні та побутового танцю «Оксамит», м. Запоріжжя) – це колектив чудових Запорізько-Енергодарсько-Київсько-Українських співочих людей, яких об’єднав талановитий студент – другокурсник ОПП «Музичний фольклор» ФММ КНУКіМ В’ячеслав Вінчура. Сьогодні разом із співаками з Запоріжжя в колективі співають студенти – фольклористи Університету культури Катерина Кердан, Анастасія Шарапат, Євген Лозінський, Максим Назаркевич, Катерина Сідельникова, Діана Сполович.

В рамках навчальної практики наші талановиті студенти зініціювали і провели концерт ансамблю «Євшан-Зілля» у Трапезній палаті Національного заповіднику «Києво-Печерська Лавра» (Трапезна палата). У програмі концерту «Як згадаємо те времʼя» звучали старовинні пісні Запорізького краю, з окупованих територій та з місць активних бойових дій. Глядацька зала була переповненою! Частину коштів від продажу квитків було спрямовано на потреби бойових підрозділів східного напрямку.

Перше, що хочеться зробити, то уклінно подякувати кожному воїну, який зараз там, де тримають небо над Украною. Бо якби не вони, наші золоті, ми не мали б можливості ні бачитись , ні зустрічатись, ні відвідувати ніякі заходи. То ж хай Господь береже всіх Вас від лиха! Хай завжди з Вами будуть щирі молитви найрідніших! Головні емоції від концерту: нас неможливо перемогти! Те зловісне плем'я московитів навіть не уявляє собі, які у нас жертовні люди! Сердечно дякуємо В'ячеславу Вінчурі за «місточки» між піснями, які він так щиро вибудовував, розказуючи про історію майже кожної проспіваної пісні. То був навіть не концерт, то спілкування наших предків через пісню з нами! Господи, скільки глибини, скільки мудрості, скільки пережитого болю у тих піснях нашим народом за віки? В залі глядачі кожну пісню сприймали на одному диханні.

Багато жінок та і деякі чоловіки, не стримували сліз. Одна з глядачок сказала, що їй видається, що весь її рід стоїть за спиною. І це так було правдиво. Усі усвідомили, що пісні, які виконувалися на концерті, співалися нашим стражденним та мудрим народом 200 - 300 років тому, а то й більше. Було і про «добру» Катерину, яка знищила Запорозьку Січ. Було про зрадливе кохання, навіть про очікування смерті (така філософська пісня - кант). Нас багато років нещадно обкрадали, відрізали від своєї історії, культури, по-живому, кровоточить і по сей день на жаль. В одній із пісень дочка у мами питає, чому щастя не дала? «Не дала, бо сама не мала». Хіба ж це не про знедолену Україну?

Пісні, які прозвучали на концерті, збирались перед війною і вже навіть під час війни, записували їх у селах Запорізької області. Вразило дуже ще й те, що колектив відносно молодий. Тобто, молоді люди не байдужі до давніх пісень, до минувшини. Колектив пречудово вдягнений в український стрій. Що звичайно милувало око, а все разом спрацювало так, ніби ти пройшов через якесь могутнє духовне очищення. Ніби усі побували біля життєдайного джерела, з якого можна ще довго, довго черпати нам усім наснагу і силу любити Україну, її минуле та самовідданно дбати про майбутнє! Вітаємо талановитих студентів – фольклористів КНУКіМ – учасників ансамблю степового розспіву «Євшан-Зілля і особисто його керівника В’ячеслава Вінчуру, - ви робите велику справу! Пишаємося!