Про культурну спадщину національних спільнот

Як перетворити культурну спадщину національних спільнот України на ефективний інструмент культурної дипломатії? У рамках п’ятої експедиції Міжнародного етнографічного кінофестивалю ОКО, що проходив у місті Болград з 8 по 15 вересня, відбулася дискусія «Культурна спадщина національних меншин — цінний ресурс культурної дипломатії». Одним із заявлених спікерів дискусії був студент 2-го курсу ФММ КНУКіМ освітньої програми «Музичний фольклор» Вячеслав Вінчура. Місце проведення дискусії було обрано дуже вдало, - це південь Одещини, який є етнічно строкатим регіоном, і містечко Болград, де за останнім переписом 2001 року, проживає 46% болгар, 23% українців, 23% росіян, 4% гагаузів і 2% молдован. І де не виникає жодних міжнаціональних конфліктів, бо люди навчилися не тільки знаходити порозуміння, а й отримувати користь від такого полікультурного середовища.

Вячеслав Вінчура – ще студент, але вже досвідчений фольклорист, учасник експедицій проєкту «Музична спадщина Буджака», – поділився разом з усіма іншими спікерами своїм успішним досвідом культурної дипломатії. В’ячеслав розповів, що як мешканець Запоріжжя, мав щодо Одещини сталі упередження про те, що тут точно нема нічого українського, а всі мешканці мають проросійські погляди. Спікер поділився враженнями від зустрічі з найстарішими представницями регіону – свідками історичних подій, які розказували цікаві історії свого життя, і це було не зовсім те ж саме, що школярі вивчають за підручниками.

Вразило на Бессарабії Вячеслава і те, на якому високому рівні збереглися, фактично законсервувалися в кожній з національних спільноті свої звичаї традиції. І попри те, що інших культур поруч було багато, взаємозапилення культур так і не відбулося. «Ми маємо вчитися у всіх спільнот, які проживають на Бессарабії, як комунікувати один з одним протягом більше як 200 років, не втрачаючи себе й жити при цьому в злагоді і мирі. Це найкращий приклад на сьогоднішній день для України! Національні спільноти болгар, гагаузів, молдован, албанців збереглися тому, що були законсервовані у місцях компактного проживання. Жили в селах, зрідка виїжджали. Саме це їх і зберегло. Але тепер перед нами існує виклик, бо ХХІ століття неможливе без активного процесу урбанізації, що торкнувся і півдня Одещини. І тут питання: чи збережемось ми в цих умовах? Нашому поколінню доведеться відповідати на нього. Гірше буде, якщо хтось вирішить його замість нас».

Загалом учасники окреслили коло нагальних для вирішення питань і ще раз змогли переконатися, що національні меншини України – це не загроза, а цінність країни, що має величезний потенціал задля налагодження культурної дипломатії. Вкотре наголосили, що наша сила в єдності та збереженні й повазі особливостей кожної культури. Символічно, що дискусія закінчилася народним танцем хоро, коли в колі, тримаючись за руки, синхронно рухалися представники мінімум 6 національностей, підсилюючи свій голос рухами. Підсумком дискусійної панелі “Культурна спадщина національних меншин – цінний ресурс культурної дипломатії” стало спільне бачення всіх присутніх щодо важливості та актуальності збереження культурної спадщини національних меншин Одещини та передача цих скарбів майбутньому поколінню. Пишаємося дотичністю фольклористів КНУКіМ до такої поважної етно-події в Україні!