З куратором на «Кайдашеву сім’ю»

 У Києві з гастролями побував Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка, побувати на виставі «Кайдашева сім’я» пощастило студентам – першокурсникам кафедри естрадного співу факультету музичного мистецтва КНУКіМ разом із куратором – асистентом кафедри Наталією Ковмір.

Трагікомедія на дві дії за мотивами повісті Івана Нечуй-Левицького нікого не залишила байдужим! Якось один з класиків сказав, що Кайдашева сім’я – це вся Україна. Одвічний сюжет про стосунки батьків та дітей, невісток та свекрух, спадкоємність поколінь постає на сцені в трагікомічному ключі. Маруся Кайдашиха й Омелько, їхні сини Карпо та Лаврін, невістки Мотря та Мелашка уособлюють національні українські характери. Прикро, але в родині Кайдашів жінки стали ініціаторами сварок, які звели нанівець усі зусилля чоловіків працювати й жити в злагоді. Про цe – у виставі шевченківців з талановитим акторським ансамблем.

За визначенням І. Франка, повість «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького «з погляду на артистичне змалювання селянського життя і добру композицію належить до найкращих оздоб українського письменства». Дніпровський театр, повністю поділяючи цю думку, вирішив перекласти прозаїчний матеріал мовою театру і запропонувати глядачу зазирнути у подвір’я типової української сім’ї 19-го століття, що у селі Семигори, біля річки Росі. Багато води утекло з тих пір, проте й сьогодні так само важко уживаються кілька хазяйок під одним дахом, і сьогодні часто-густо можна почути на солідній відстані «інтелігентні дискусії» сучасних сусідів-Кайдашів. Чи не так? Проблема сім’ї – проблема суспільства.

Можливо, Кайдашева сім’я є уособленням взагалі усього людства на планеті, яке постійно не може щось поділити між собою? Щире бажання Марусі Кайдашихи вдало одружити своїх захвалених синів та поділитися своїм життєвим досвідом із невістками не здійснюється: Мотря, дружина старшого сина Карпа, вивались такою брикливою, що палець до рота не клади. Молодша невістка Мотря, не вміє нічого робити... як тісто замісить «хоч коники з нього ліпи…» Усі сварки і незгоди у сімейних стосунках досягають свого апогею у фіналі, коли голова сімейства, Омелько Кайдаш, спивається і гине, а груша у дворі, яка рясно родила, на жаль, всихає… Сміх крізь сльози, народні пісні на чотири голоси, справжній весільний обряд на сцені, - наших першокурсників вразило все! Дякуємо адміністрації МЦКМ «Жовтневий палац» за можливість, надану нашим студентам, долучитися до високого мистецтва!